VІІ МІЖНАРОДНА ВИСТАВКА НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

17 березня 2016 р. у Київському Палаці дітей та юнацтва відбулося урочисте відкриття Сьомої міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти - 2016» та Третьої Міжнародної виставки закордонних навчальних закладів «World Edu - 2016».

Організатор: Компанія «Виставковий Світ» за підтримки та участі Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України виставці «Сучасні заклади освіти» з 2010 року офіційно надано статус міжнародної та включено до переліку міжнародних виставок, що проводяться в Україні.

Виставка «Сучасні заклади освіти» є широкомасштабним професійним заходом у галузі освіти, який представить 750 учасників із 25 регіонів України, Польщі, Канади, Латвії, Словаччини, Словенії, Франції, США, Австрії, Німеччини, Швейцарії, Чехії, Литви, Кіпру, Білорусії, Молдови, Естонії. Зокрема,

90 - університетів, академій, інститутів, коледжів, технікумів, наукових установ;

26 - закордонних навчальних закладів і міжнародних освітніх агенцій;

480 - загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, дошкільних і позашкільних навчальних закладів;

131 - професійно-технічний навчальний заклад, науково-методичний центр професійно-технічної освіти;

23 - виробники та постачальники засобів навчання, проекти, сучасні програми та рішення для галузі освіти, видавництва, освітні портали.

На виставці презентують досягнення національної освіти в реформуванні галузі, досвід інтеграції до європейського освітнього простору. Загальноосвітні школи, гімназії, ліцеї, дошкільні та позашкільні навчальні заклади презентують пошуково-дослідницькі підходи у вивченні предметів, інновації у роботі з дітьми у позанавчальний час, інноваційні форми удосконалення професійної компететності педагогічних працівників.

Серед них був і наш заклад «Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 14 Вінницької міської ради», який презентував досвід роботи закладу щодо організації системи роботи та педагогічного керівництва шкільним туристичним агентством «Meridian», як з осередком формування школяра-туриста-дослідника, запропонувати навчально-методичне забезпечення та матеріали щодо організації роботи туристичного агентства на базі загальноосвітнього навчального закладу.

За рішенням Оргкомітету та журі VIІ Міжнародної виставки наш заклад «Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 14 Вінницької міської ради» було нагороджено Дипломом та Золотою медаллю у номінації «Інновації закладів освіти у роботі з молоддю в позанавчальний час».

Роль батьків у правовому вихованні

Правова освіта є складовою частиною системи освіти і має на меті формування високого рівня правової культури та правосвідомості особи, її ціннісних орієнтирів та активної позиції як члена громадянського суспільства . Основне завдання правової освіти - дати кожній дитині, з урахуванням його психофізичних можливостей, той рівень освіти і виховання, який допоможе йому не загубитися в суспільстві, знайти своє місце в житті, а також розвинути свої потенційні здібності .

Правосвідомість – це форма суспільної свідомості, сукупність правових поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень, які відображають ставлення окремої людини, соціальних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права та діяльності, пов'язаної з ним.

Правоосвітня робота починається ще у ранньому та молодшому шкільному віці. Так у 3-4 класах читається курс «Громадянська освіта». Метою цього курсу є ознайомлення дітей з Конституцією України як головного документа держави, Конвенцією про права дітей – документа, який є гарантом соціальних прав дітей та ін. Вчителі початкових класів знайомлять дітей з положеннями основних статей Конституції України, зокрема, про те, що ніхто не має права посягати на право, честь, свободу і гідність іншої людини. Діти в ігровій формі дізнаються, що кожна людина має як певні права, так і обов’язки, які необхідно виконувати.

Велику роль у правовому вихованні відіграють батьки. Дитина значну частину свого часу проводить у сім'ї. Вона спостерігає життя і діяльність батьків, стосунки між членами сім'ї, засвоює ті моральноправові принципи, якими вони керуються у своїй поведінці, у ставленні до власних дітей, до оточення, до праці. Основи характеру, вихідні життєві установки все це закладається в сім'ї, і годі чекати добра, якщо педагог навчає одного, а батьки - іншого. Цілком зрозуміло, що переважна більшість сімей сумлінно ставиться до своїх обов'язків з виховання дітей, служить для них прикладом, гідним наслідування. Проте у нас чимало і проблемних сімей, неблагополуччя яких передусім негативно позначається на вихованні дітей.

Для здійснення виховної роботи з батьками учителю важливо мати чітке уявлення про морально-правову атмосферу сім'ї кожної дитини, володіти вмінням проводити відповідну роботу з батьками з приведення цієї атмосфери у відповідність з моральними і правовими нормами. Тому одним з найбільш ефективним є виховання правосвідомості батьків під час проведення батьківських зборів. Посиленої уваги вимагають сім'ї, де послаблений або взагалі відсутній контроль за поведінкою дітей, коли їм надається необмежена свобода. Такі батьки помилково вважають, що їхній обов'язок полягає у піклуванні про харчування, одяг, взуття дитини.

Особливої уваги вимагають сім'ї, де панує грубе, жорстоке ставлення до дітей з боку батьків або старших братів чи сестер, щоденне знущання батька з матері чи батьків з дітей формують у останніх байдужість до чужого горя. І виростає з дитини злочинець, який піднімає руку на людину. Попередити появу правопорушника в такій сім'ї можливо за умови проведення виховної роботи з батьками, яка має на меті змінити ці аморальні стосунки між членами сім'ї, формувати в них повагу, почуття власної гідності. Робота по вихованню правосвідомості є невід’ємною складовою на батьківських зборах, адже попереджений можна вважати – захищений.

Виховання дітей родиною є обов'язковим, так само обов'язковим є піклування батьків про їхнє здоров'я, фізичний, моральний розвиток та навчання. Виконуючи свої обов'язки щодо виховання, батьки мають поважати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання. Так, 23% батьків вважають, що права дитини не порушуються, якщо вони дозволяють собі вдарити свою дитину; лише 41% вважає покарання неприпустимим за жодних обставин; а 40% допускають тілесні покарання лише у крайньому разі. А щоб покарати свою дитину, батьки зазвичай обирають такі «методи»: ставлять у куток; не дозволяють дивитися телевізор; не дають солодощів; перестають спілкуватися з дитиною; позбавляють гри; б'ють паском; дають потиличника; лишають саму в кімнаті. Більшість батьків навіть не усвідомлюють, що таким чином порушують права своєї дитини. На батьківських зборах просто необхідно провести лекцію про права дитини, а якщо є така можливість, то запросити на зустріч з батьками представника соціальних служб для надання достовірної інформації про права дитини та покарання за їх порушення.

До найбільш неправильних, неприємних і малоефективних покарань належать форми фізичного впливу. Багато батьків вважає, що фізичне покарання не таке вже й велике зло, або навіть потрібне. Але цей вид виховного впливу аж ніяк не ефективний, як це здається на перший погляд, якщо батьки взялися до фізичного покарання, коли дитина не виконала їхніх вимог, то таке покарання не усуває конфлікту, бо якщо дитина і зробить те, що від неї вимагається, то її діями керують страх та інстинкт самозахисту. До того ж така форма впливу використовується тоді, коли самі батьки не контролюють власної поведінки.

Мовленнєва агресія з боку батьків - лайка, зневага, образа призводять лише до того, що дитина сама послуговується цією моделлю поведінки щодо однолітків. Заборона має випереджати вчинки дитини або бути негайною реакцією на її небажані дії. Дуже важливо в такому разі контролювати свої слова - варто обмежитися коротким зауваженням «не можна!» й відмовитися від поширеної аргументації. Краще показати своє незадоволення мімікою, жестом, виразом обличчя. Тоді дитина поступово навчиться розуміти, які її вчинки викликають емоцій ну підтримку батьків, а які - ні. Випереджальна заборона має бути лаконічною й точною. Найпоширеніша форма покарання в родині - покарання «природними наслідками». Це означає обмеження або позбавлення дитини за провину чогось приємного (солодощів, нових іграшок). Але тут можна досягти ефекту за умови, якщо дитина вважає обмеження справедливим, якщо це рішення прийнято з її згоди, є результатом попередньої домовленості. Найкраще не позбавляти дитину чогось, а дещо віддалити в часі радісну для неї подію. Але аж ніяк не варто позбавляти її їжі, свіжого повітря, спілкування з однолітками, бо це суперечить правам дитини. Збори батьківського колективу класу - це можливість для вчителя ознайомити батьків з правами дитини та з наслідками їх порушення. Усе в житті людини починається зі сприйняття світу очима дитини. Саме тому важливо, коли вона знає свої права з дитинства. Усі ми різні. Але рівні у своїх правах. Кожна дитина становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу, саме тому, що вона унікальна й другої такої немає і не буде.

Дитиною вважається людина віком до 18 років . Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. У світі живе понад 1 мільярд підлітків у віці 10-18 років, що складає понад 1/5 всього населення Землі. Близько 85% підлітків живе у країнах, що розвивається [2, c.62].

Усі діти є рівними у своїх правах.

Кожна дитина має право на любов і піклування.

Кожна дитина має невід'ємне право на життя.

Кожна дитина має право на захист від викрадення та продажу.

Кожна дитина має право на власну думку.

Кожна дитина має право на мирні зібрання та об'єднання.

Кожна дитина має право на особисте життя.

Кожна дитина має право на інформацію.

Діти не повинні стати жертвами насильства. Держава захищає дітей від брутального поводження з боку батьків або інших осіб. Жодна дитина не може бути піддана катуванню, знущанню, незаконному арешту або позбавленню волі. Конституція та інше законодавство України забезпечують право дитини на захист від насильства.

Кожна дитина має право на медичну допомогу.

Кожна дитина має право на освіту. Кожна дитина має право на освіту, обов'язок держави полягає в тому щоб забезпечити безкоштовну обов'язкову початкову освіту, заохотити до середньої освіти, доступної для кожної дитини.

Кожна дитина має право на розвиток талантів.

Кожна дитина має право на національну самобутність.

Кожна дитина має право на відпочинок.

Жодна дитина не повинна залучатися до примусової праці.

Кожна дитина має право знати свої права.

Окрім вищезгаданих, дитина має й інші права, передбачені Сімейним кодексом України, законами “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, “Про освіту”. А саме:

бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї; власності на майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання);

висловити свою думку щодо способу управління її майном та на відшкодування матеріальних збитків за шкоду, завдану її майну; з 14 років брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а також і на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними; з 16 років змінити своє прізвище та ім’я у порядку, встановленому законом;

з 14 років вільно самостійно пересуватися по території України і вибирати місце перебування; з 16 років вільно самостійно виїжджати за межі України;

з 6 до 18 років об’єднуватись у дитячі громадські організації; з 14 до 35 років об’єднуватись у молодіжні організації; противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї; звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а з 14 років – безпосередньо до суду.

Держава, зобов'язана якнайширше ознайомлювати як дорослих, та і дітей з правами, закріпленими у Конвенції ООН "Про права дитини". Поряд з правами дітей не можна забувати і про обов’язки, тому робота з батьками повинна бути спрямована в двох напрямках - права та обов’язки. Правосвідомість людини не виникає з моменту народження, вона формується поступово та триває по мірі дорослішання протягом всього життя людини.